ВІДСТАВНИ́Й

, а́, е́.

Який перебуває у відставці

То був вчитель журбанської школи, захожий одставний москаль

(І. Нечуй-Левицький)

;

Під крутим узгір'ям гніздилися чепурні будинки відставних моряків

(В. Кучер)

;

перен.

Від якого відмовився хто-небудь; який залишився у минулому

Звідси й потяглася низка художніх знахідок: сльози відставного кохання капали, як вода з радіатора, бідне серце стугоніло, як перегрітий мотор...

(А. Крижанівський)

;

Порядкувала

[Жульєтта Друе]

в домі Гюго, наганяючи самим своїм виглядом смертельну нудьгу на поета, що сприймав її як відставну богиню

(М. Слабошпицький)