ВІДСМИ́КУВАТИ
, ую, уєш, недок., ВІДСМИКНУ́ТИ, ну́, не́ш, док., що.
Смикнувши, відводити від кого-, чого-небудь (звичайно руку або ногу)
. Підійшовши до свого творіння, Пігмаліон тремтячими пальцями пробігав по її божевільно гарному обличчі і відсмикував руку, ледве діткнувшись мертвого холоду еластичної гуми
(В. Дрозд)
;Брюнетка, звабливо усміхаючись, тицяє пальцем у глобус: “Вибирай і відпочивай”, але чомусь потрапляє саме в гарячу точку і не відсмикує палець
(Л. Костенко)
;Лазар простяг руку до хлібні і враз одсмикнув
(М. Коцюбинський)
;Швидким рухом руки Сокіл відсмикнув шомпол
(В. Владко)
;Раптом Сухов відчуває слабкий дотик до лівого черевика. Різко відсмикнув ногу
(Григорій Тютюнник)
;Грабовецький .. мимохіть поклав руку на руків'я шаблі й відсмикнув – пронизало холодним вогнем
(Ю. Мушкетик)
;//
Смикнувши, відсувати, відводити вбік
.– Ви можете відсмикнути портьєру? – запитав Валерій
(із журн.)
;//
кого, що, розм.
Відтягувати різким рухом від когось, чогось
.Почулося нетерпляче сопіння, могутня вогнисто-руда туша
[тура],
віючи на хлопців нетерплячою жаротою, проломлювалася просто на галявинку до Бутеня, і Сивоок насилу встиг відсмикнути вбік свого розгубленого товариша(П. Загребельний)
.