ВІДСМИКНУ́ТИСЯ

див.

відсми́куватися

ВІДСМИ́КУВАТИСЯ

, уюся, уєшся, недок., ВІДСМИКНУ́ТИСЯ, ну́ся, не́шся, док.

Смикнувшись, відсторонюватися від кого-, чого-небудь (перев. про руку, ногу і т. ін.)

Усіх нас розважало, коли дівочі тендітні руки, ненароком доторкнувшись до металевої обшивки автобуса, відсмикувались, як від вогню, бо нахолонулий на морозі метал так і хапав

(О. Гончар)

;

Рука.., одсмикнувшись, майнула в повітрі

(Ю. Смолич)

;

Доторкнувшись до шкіри на руці при киданні монети, Кирило гидливо і нажахано відсмикнувся, мовби уражений розрядом струму

(С. Процюк)