СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-11 (А-ОЯ́СНЮВАТИ)
?
АВАНГА́РД
, у, ч.
1
.
Частина сухопутних військ або флоту, що йде попереду головних сил; протилежне
ар'єргард
(у 1 знач.)
.
Обвішаний патронами авангард був наче з заліза. Чубенко дивився на карту і вів далі
(Ю. Яновський)
;
Навесні 1648 року в урочищі Жовті Води загони Богдана Хмельницького розгромили авангард польських військ
(із журн.)
.
2
.
перен.
Передова, провідна частина певної суспільної групи або класу
.
Орієнтація на поступ потребує існування авангарду, здатного розпочинати вирішення проблем життя ще до того, як вони стануть “зрілими”
(з публіц. літ.)
.
3
.
Те саме, що авангарди́зм 1
.
При всій різноманітності творчих програм авангарду все ж можна виділити ряд таких загальних рис, як позиція постійного протесту, або “перманентного бунту”, відмова від класичних форм зображальності та краси на користь орієнтації на примітив, здатність до постійного самооновлення
(з наук. літ.)
;
Театральний авангард
;
Художній авангард
.
(1)
 
В аванга́рді
кого, чого і без дод., зі сл.
бути
,
виступати
,
йти
і т. ін.
попереду
.
Письменник.., митець повинен бути в авангарді свого народу
(О. Довженко)
;
“Ви
[воїни]
не повинні бути ніким забуті, ні мінливими політиками, ні дипломатами. Бо ви йшли в авангарді людства і без вашої жертви не було б нічого...”
(О. Гончар)
.