ЗАМИ́ЛЮВАТИ

, юю, юєш, недок., ЗАМИ́ЛИТИ, ми́лю, ми́лиш, док., що.

Використовуючи мило (див. ми́ло

1) або інші мийні засоби, очищати щось

Крадій ретельно замилив усі сліди

(з газ.)

;

Намащувати милом що-небудь

По завершенні процесу валяння дірочок від голки не залишається, якщо відповідне місце трохи замилити, сполоснути чистою водою і пропарити деталь праскою

(із журн.)

перен., розм.

Робити що-небудь нечітким, розпливчастим; змазувати (у 2 знач.)

Багато слів замилили суть питання

(з газ.)

;

Позбавляти гостроти, виразності (про відчуття, сприйняття і т. ін.)

Граючи реально сто разів одне й те саме, актори не замилили сприйняття спектаклю

(із журн.)

;

Відвертаючи увагу від кого-, чого-небудь, приховувати щось

Місто Вишгород, перша літописна згадка про яке датована 946 роком і славну історію якого донедавна вперто замилювали чиновники, відсвяткувало своє 1055-річчя

(з газ.)

;

Шкоди завдають спроби замилити реальні проблеми формулюваннями на кшталт “вивчити питання”

(із журн.)

◇

(1)

Зами́лювати / зами́лити о́чі

кому і без дод.

–

обдурювати кого-небудь, хитрувати, приховуючи хиби, недоліки, справжній стан речей

– Ти мені, старій, очі не замилюй, – підвищила раптом голос мадам, аж усі притихли

(О. Гончар)

;

– Ви не думайте, що маєте перед собою якогось дурного віслюка і можете йому замилювати очі .. Я знаю, що всі ви симулянти і хочете дезертирувати з армії

(С. Масляк, пер. з тв. Я. Гашека)

;

– Такі, як наш Ласій, хіба правду скажуть? – Еге, гляди, щоб не сказав. Він тобі так очі замилить, такого наговорить

(Ю. Збанацький)

;

Ще знаходяться людці, яким удається замилити очі, обдурити інших, удати з себе борців за принциповість і спільні інтереси

(Ю. Мушкетик)