ЗАМА́ШКА

, и, ж., розм.

Звичка, нахил до чого-небудь

Без жалю, немилосердно він катував лихую замашку до крадіжки

(Панас Мирний)

;

Гарна дівка, тільки в неї Ледарські замашки

(С. Воскрекасенко)

;

Хлопець і сам пробував орудувати нею

[ґирлиґою],

переймаючи чабанські замашки

(О. Гончар)

;

– За свій вік, перепрошую, бачив чимало гусарських замашок, але щоб отак пили? – кивнув

[Філарет Карлович]

на Грака

(О. Чорногуз)