ЗАЛЕ́ГКО

Присл. до залегки́й.

То крутий, Твердий, упертий люд! Я певний, Рим Його залегко важить

(І. Франко)

;

Сучасна людина, – писав І. Огієнко, – залегко приноситься в жертву державі, спілці, партії, капіталу й т. ін.

(з навч. літ.)

;

у знач. пред., кому.

Досить легко

Одному залегко правитись віршем, а другому – хоч дави його! – а віршу

[вірша]

з його не видавиш

(Панас Мирний)