СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ЗАКЛИНИ́ТИ
ЗАКЛИ́НЮВАТИ
, юю, юєш, недок., ЗАКЛИНИ́ТИ, ню́, ни́ш, док.
1
.
що.
Забиваючи клин, укріплювати що-небудь
.
Дошки і бруски при поздовжньому розпилюванні закріплюють у затискачі верстата або заклинюють у спеціальному вирізі верстатної дошки
(з наук.-попул. літ.)
;
Якщо пилку заклинює не фанера, а дошка, треба вставити у розпил невеликий клинок
(із журн.)
.
2
.
що, перен.
Міцно затискати, позбавляючи рухомості, можливості діяти
.
До крові збиваючи руки, гатить він по розпечених стволах кулеметів уламком якоїсь рейки, намагаючись заклинити, зігнути їх
(В. Козаченко)
;
* Образно.
Глєбкіну заклинило язика, од розгублення він закліпав
(М. М. Тарновський)
;
// 
безос.
Михайло оглянув мотор, кріплення стріли, перевірив магнето, а потім сказав: – .. Стрілу заклинило
(М. Зарудний)
.
3
.
безос., кого, що, перен.
Зосереджуватися тільки на одній думці, на одному виді діяльності
.
Ми в Києві всю ту осінь, десь місяців зо три, жили, ну, як би це сказати, – з наростаючим почуттям братерства, чи що (тут мене знову заклинює, бракує слів)
(О. Забужко)
.