ЗАДРИ́ПАНИЙ
, а, е, зневажл.
1
. Дієпр. пас. до задри́пати.
Хата по три дні стояла не метена, .. а на господиню гидко й глянути: сорочка чорна, спідниця задрипана
(М. Коцюбинський)
.2
. у знач. прикм.
Який задрипався, забруднив чим-небудь одяг, взуття і т. ін
. Дивлюсь: неначе ті ягнята, Ідуть задрипані дівчата
(Т. Шевченко)
;Чистенький, чепурненький, він зовсім не мав нахилу до Федькових забав. Але цей халамидник неодмінно спокушав його, і бідненький Толя приходив додому задрипаний, подраний, з розбитим носом
(В. Винниченко)
;Повна, задрипана й розхристана жінка підкидала безустанку в піч віхті соломи
(Мирослав Ірчан)
;Він ходить по селу задрипаний, обдертий, Поношений картуз насунувши на лоб
(В. Терещук)
.3
. у знач. прикм., перен.
Нічого не вартий; нікчемний
. – Я не якийсь там задрипаний парубок-шелихвіст, – гордо сказав Клим
(І. Нечуй-Левицький)
;Йому болiло, й вiн гаряче боронив старий задрипаний будинок мiського театру, що захряс над гнилою рiчкою під вербами, немов тут iшлося про руїну його власної, дiдiвської хати
(В. Винниченко)
;– Хоча б якийсь задрипаний ешелон скинути з рейок. – Чим? – Тож-бо й воно, що нічим
(М. Стельмах)
;//
Який майже нічого не має з майна; злиденний
.Панок це був задрипаний – в боргах, як у реп'яхах, але пихатий
(Б. Антоненко-Давидович)
.