ЗАВОРКОТІ́ТИ
див.
заворкота́ти
.ЗАВОРКОТА́ТИ
, ЗАВУРКОТА́ТИ, кочу́, ко́чеш, ЗАВОРКОТІ́ТИ, ЗАВУРКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.
1
. Почати воркотати, вуркотати, воркотіти, вуркотіти (про голубів, горлиць і т. ін.)
. Сіли ж вони
[голуби],
сіли Та й завуркотіли(з народної пісні)
;Десь заляпотіли голуби крилами, злітаючи на дах, і заворкотіли
(І. Багряний)
;Як тільки почали розпукуватися берези, .. дикі голуби заворкотали
(К. Гордієнко)
;Ось вже й горлиці заворкотіли
(Ю. Мокрієв)
.2
. рідко.
Почати муркотати (про котів)
. Не ззість
[з'їсть]
пес, поки не поваля, а кіт, поки не заворкоче(Номис)
.3
. перен., розм.
Ніжно, лагідно заговорити
. Варя заворкотіла біля нього
[брата]
(І. Сенченко)
;Заплакало дитинча. – Що, моє щастячко? – заворкотіла мати
(М. Стельмах)
.4
. перен., розм.
Забурчати, замурмотіти, виражаючи невдоволення
. Знов щось лячно заворкотів
[старий]
(Уляна Кравченко)
.5
. перен., розм.
Почати утворювати одноманітний приглушений звук – рокіт
. Ніжно, як голуб, заворкотав мотор
(Є. Кравченко)
;На кінці Казанської, нарешті, скінчився той страшний брук .. – колеса м'яко, з полегшенням, од усеї душі зітхнувши, заворкотіли по накоченій весняно-вогкій дорозі
(В. Винниченко)
;Машина завуркотіла сильніше .. і майже вистрибнула на головну вулицю
(В. Собко)
;//
Те саме, що задзюрча́ти.
Перегуками веснянок озвалися розпрозорені далі. Завуркотіли ніжними мелодіями ручаї
(І. Пільгук)
;Скоро на долині спалахнув новий вогонь, а на ньому заворкотів казанок
(М. Сиротюк)
.