ЖИ́ТНИЦЯ
, і, ж.
1
. Приміщення, в якому зберігається зерно; комора
. І пожнемо, І в житницю соберемо
[зберемо]
Зерно святеє(Т. Шевченко)
;Ігумен вів гостей мниською оселею, .. критою соломою, з кошарами, гумном та житницею
(К. Гриневичева)
;Зерно ясно-жовте у наші житниці пливе
(М. Рильський)
;Боячись голодних бунтів, Борис Годунов звелів роздавати хліб із казенних житниць
(з навч. літ.)
.2
. перен.
Край, місцевість, що вирощує багато хліба і забезпечує ним інші місця
. Редактор Карк: – Я щоденно читаю голодні інформації з Запоріжжя. І я згадую тільки, що це була житниця
(М. Хвильовий)
;Сибір був захоплений буйною вольницею Єрмака .. Ось який люд завоював, зберіг і перетворив суворий Сибір у житницю Росії
(М. Стельмах)
;Окрилений таким успіхом, уряд збирається відновити славу України як житниці Європи
(Л. Костенко)
.3
. діал.
Житня солома
. Постелила баба житницю теляткам, щоб тепліше було, та й до хати
(із журн.)
.