ЖИД
див.
жиди́
.ЖИДИ́
, і́в, мн. (одн. жид, а, ч.; жиді́вка, и, ж.).
1
. заст.
Те саме, що євре́ї.
А жид старий Ніби теє знає, Дочку свою одиноку В хаті замикає
(Т. Шевченко)
;Як іти од нашої слободи до Любчиків, то при дорозі шинок стояв і шинкував там жид Гершко
(Марко Вовчок)
;Коло столів скрізь жаровні: жидівки й міщанки смажать на сковородах рибу під пекучим сонцем
(І. Нечуй-Левицький)
;Важка річ вести народ до волі! Мойсей 40 літ провадив жидів до обітованої землі і помер, не увійшовши до неї
(Б. Лепкий)
.2
. зневажл., ірон.
Образлива назва євреїв
. Офіцер .. шкірився блискучими, гарно вичищеними зубами .. Захлинаючись, він почав: – Німецьке командування звільнило вас від комуністів і жидів. За це ви повинні служити йому вірою і правдою
(Григорій Тютюнник)
;Наум Ісакович .. сказав дуже просто: “ .. Я хочу, щоб виріс мій хлопчик. Мені байдуже, серед кого він виросте: серед поляків, українців чи росіян. Але я хочу, щоб він був євреєм і людиною, і щоб йому ніхто не дорікав, що він жид”
(Б. Харчук)
.