ЖЕНИ́Х
, а́, ч.
Чоловік стосовно до жінки, з якою бере або збирається взяти шлюб; наречений, суджений
. [
Василь
:]
Я чув, що мій хазяїн не сьогодні-завтра дожида жениха з города, хтось-то має приїхати сватати Горпину!..(М. Кропивницький)
;Жених був стриманий і скромний. Навіть найпричепливіша мати не змогла б закинути йому найменшу нечемність у поводженні з нареченою
(Ю. Яновський)
;Гості випили гуртом, потім музики вдарили по струнах, і жених перший вибирався з-за столу до танку
(І. Чендей)
; * У порівн.
І сонечко серед неба Опинилось, стало, Мов жених той молодую, Землю оглядало
(Т. Шевченко)
;//
Про неодруженого чоловіка, що збирається одружуватися
.До Онисі часто заїжджали женихи
(І. Нечуй-Левицький)
;Дівчині вже вісімнадцять минуло, а вона й досі женихів гарбузами годує
(М. Стельмах)
;//
розм.
Про молодого чоловіка, що вже може одружуватися
.– Який же у вас гарний жених виріс, хоч завтра під вінець!
(із журн.)
.