ЖЕНИ́ТИСЯ

, женю́ся, же́нишся, недок. і док., з ким, на кому і без дод.

Брати шлюб (про чоловіка); одружуватися

Не женися на багатій, Бо вижене з хати, Не женися на убогій, Бо не будеш спати

(Т. Шевченко)

;

– Як буду коли женитися, мамо, з Манею чи іншою, все одно, однаково буду для себе женитися

(О. Кобилянська)

;

Старий надумав учетверте женитися

(Ю. Смолич)

;

Він став уже доволі дорослим юнаком, молодим чоловіком, якому за людськими законами вже й женитися не гріх, а навіть і пора

(Ю. Покальчук)