ЖДА́ТИ

, жду, ждеш, недок.

кого.

Перебувати де-небудь, щоб побачити когось, зустрітися з кимсь; чекати, очікувати

Може, вийшла русалонька Матері шукати, А може, жде козаченька, Щоб залоскотати

(Т. Шевченко)

;

А може, вона навмисне так довго одягається, щоб знову непомітно позирати, як поводиться Петро, ждучи її?

(В. Кучер)

;

* У порівн.

І не раз після того можна було бачити його, як понурий сновигав біля Ратієвщини, наче ждав кого

(Панас Мирний)

;

кого, що, чого, на кого – що, із спол.

Розраховувати на чиє-небудь повернення, на прихід, появу когось, чогось, на здійснення чого-небудь

Ждав на Параску, та вона не приходила

(І. Франко)

;

Ждала

[дівчина],

щоб настала ніч

(Леся Українка)

;

Петрик щодня з війни ждав батька

(В. Кучер)

;

Товариші ждуть команди

(О. Гончар)

чого.

Надіятися на що-небудь, сподіватися чогось; чекати

Бува, і чоловік сьому колючці

[Будякові]

пара: Людей товче та й жде, щоб хто його кохав

(Є. Гребінка)

;

– Хм! – гірко мукнув дід і помовчав. – Ні, вже не ждати добра від Якова

(Панас Мирний)

тільки 3 ос., кого, що.

Бути призначеним, неминучим для кого-небудь

Вона почувала, що її жде велике горе

(І. Нечуй-Левицький)

;

[

Хвора

Мене жде шибениця – я те знаю

(Леся Українка)

Гаяти час, зволікати з чим-небудь, розраховуючи на здійснення, появу чогось

Бжозовський ждав тиждень, ждав другий, а суду не було

(І. Нечуй-Левицький)

;

– Воно якби Василь сміливіший, то ми, може б, і побралися; тільки він жде, поки батькові рік вийде

[після смерті]

(Панас Мирний)

(1)

Чека́ти не дочека́тися <рідше Жда́ти не діжда́тися>

–

довго, з нетерпінням очікувати кого-, чого-небудь

Ламає

[Уляна]

руки, молиться Богу і жде не діждеться Федора

(Панас Мирний)

;

Батько поїхав до млина. Чекала не дочекалася

[Марія],

поки вернеться, а тільки в'їхав вечором

[увечері]

на подвір'я, миттю вибігла до нього

(У. Самчук)

;

Ми надаємо вам змогу повернутися назад, на свою батьківщину, що жде не діждеться ваших працьовитих рук

(В. Малик)

;

Нерідко й заскочить хтось із друзів довідатись, чи скоро одужає, бо товариство жде не діждеться її

(М. Олійник)

;

До університету я наївно вірив, що десь за коленкоровими палітурками на мене чекає не дочекається істина, і варто лише розгорнути книгу

(В. Дрозд)

◇

(2)

Жда́ти (чека́ти, вигляда́ти, сподіва́тися) з мо́ря пого́ди

–

даремно сподіватися на кого-, що-небудь, чекати на щось, залишаючись пасивним

– Чого ж ти сердишся? – звернувся він обережно. – Ти почекай. Я буду інженером. Ми ще не так заживемо. – Жди з моря погоди, – відрізала вона коротко

(Г. Коцюба)

;

– Сиди й сподівайся з моря погоди! Ти не міг раніше щось придумати?

(М. Стельмах)

;

– Тепер чекай з моря погоди, – зауважив Павло, коли підходили до камери. – Дарма радієте .. Вони м'яко стелять, але спати твердо

(М. Сиротюк)

;

Насос не встигає відкачувати воду, а як від перевантаження зіпсується? Прибуде вода, заллє трансформатор – та й по ньому. Будемо тоді кукурікати, виглядаючи з моря погоди

(з газ.)

;

(3)

Не жда́ти (не чека́ти) добра́

від кого і без дод.

–

нічого сподіватися на краще або надіятися на кого-небудь

– Як здумаю та згадаю, як менi без Уляни зоставатись, так за слiзоньками свiта не бачу! Зостануся з п'яницею, i вже добра не ждати

(Г. Квітка-Основ'яненко)

;

Злодій, боягуз, базіка, він і справді може лиха наробити. А коли ще припряжеться до нього й Свирид, не чекай добра

(Микита Чернявський)

;

–Та це ж одеський жулан, – пролунав за спиною в Гориновича голос “студента”, – від нього добра не жди

(Ю. Хорунжий)

;

Не привітавши богів, не піднісши їм жертви, хоч якоїсь, у перший день не можна було ні сідати їсти, ні ладувати нову оселю – добра не чекай

(Ю. Покальчук)