ЕКСТРАВЕ́РСІЯ

, ї, ж., псих.

Зосередження індивідом своїх переживань та інтересів на об'єктах зовнішнього світу, що зумовлює легкість у встановленні контактів з іншими особами; протилежне

інтроверсія

Переважній більшості народів притаманний змішаний тип психіки, де гармонійно поєднуються екстраверсія та інтроверсія з окремими спалахами то одного, то другого типу

(з наук.-попул. літ.)

;

Слід досліджувати конкретні прояви і змістовну спрямованість інтроверсії та екстраверсії у значимих ситуаціях, а не формально встановлювати належність людини до того чи іншого типу

(з навч. літ.)