СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДУБЕ́ЦЬ
, бця́, ч.
1
.
Відламана (перев. тонка, гнучка) гілка без листя
.
Клумби були штучно обтикані черепицею та обплетені дубцями з ліщини
(І. Нечуй-Левицький)
;
Я мовчки одломив з верби молодий дубець – поганяти коня
(Г. Косинка)
;
На дубці, приткнутім до носа човна, майоріла біла полотняна хустка
(Іван Ле)
.
2
.
Зменш. до дуб 1
.
Під час окупації було вирубано частину дубів, тепер насадили молодий дубняк, .. дубці добре піднялися
(О. Гончар)
;
Дві стріли цівнули в Богдана покрай самого вуха й забриніли на високому стовбурі молодого дубця
(І. Білик)
.