СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-12 (А-ПІДКУ́РЮВАЧ)
?
ДРУ́ЖБА
2
, и, ч.
Товариш молодого, який бере участь у весільному обряді
.
То було весілля в жандармів, і в одного з них “Эф”
[Фідлер]
був за дружбу
(М. Коцюбинський)
;
У суботу рано Марія з дружками, а я з дружбами, з Іваном та ще з одним хлопцем, обійшли і своїх, і вижинівських, запросили на весілля
(І. Муратов)
;
Десь гучно грали-витинали весільні музики: Стах Пурій з дружбами до Дідухів їхав...
(І. Нижник)
;
// 
Особа, яка тримає вінець над головою молодого чи молодої у ході вінчання і перебуває при них під час весільного обряду
.
Я бачив її.., а коло неї .. гарного мужчину, з чорною, на груди спадаючою, бородою, що був її дружбою
(О. Кобилянська)
.