ДРІБОТА́ТИ
див.
дріботі́ти
.ДРІБОТІ́ТИ
, очу́, оти́ш, ДРІБОТА́ТИ, очу́, о́чеш, недок., розм.
1
. Швидко перебираючи ногами, йти дрібними частими кроками; тюпати
. Плавно дибає каліка на .. милицях, а за калікою дріботить босими ніжками дитина
(О. Довженко)
;Підгодовані коники хутенько дріботіли ніжками по уторованому шляху, що вився понад річкою
(Олесь Досвітній)
;Катерина, дрібочучи босими ногами по гострому камінні, ледве-ледве встигала за ним
(С. Чорнобривець)
;//
Танцювати, часто перебираючи та пристукуючи ногами
.Одарка не втерпіла й пішла дріботіти козачка
(І. Нечуй-Левицький)
;Рвуть струни скрипок серби, гарцюють козаки, дріботять червоними чобітками міщаночки, гупають чоботиськами старшини
(Ю. Мушкетик)
.2
. Часто й ритмічно вдаряючи по чому-небудь, створювати відповідні звуки
. Знову весело, настійно й довго дріботить дзвінок
(В. Винниченко)
;Дріботів у шибки осінній дощ
(Н. Рибак)
;Іде громохко поїзд під уклін, і дріботять колеса над мостами
(С. Голованівський)
;Семен за звичкою дріботів пальцями по крутому, з темним заростом підборідді
(І. Нижник)
.3
. Говорити дуже швидко, скоромовкою
. – Кажу тобі, – витратився й витрусився до останньої гривні, ні шага за душею нема: хоч в домовину лягай, – дріботів дід Грицай
(І. Нечуй-Левицький)
.(1)
Дріботі́ти язико́м,
рідко
– дуже швидко, скоромовкою говорити
.– Ненавиджу я тих лепетливих дам .. Якось мені важко на вуха, як хто дуже дріботить язиком...
(І. Нечуй-Левицький)
.