ДРА́НТЯ

, я, с., збірн.

Дуже старий, зношений і рваний одяг

Дівчина в дранті, в драних черевиках товче, плачучи, ступу

(С. Васильченко)

;

На цім полі бою валялись тільки брудні розкидані онучі, криваві бинти, консервні банки, різне смердюче дрантя

(І. Багряний)

;

Де їй, старій, пильнувати дочки! Уночі сторожує біля крамниці, а вдень – і на базар сходи, і страву звари, і полатай старе дрантя, та й поспати ж колись треба

(Б. Антоненко-Давидович)

;

З-під рундуків .. вилазять замурзані, в пошматаному дранті каліки перехожі

(А. Хижняк)

;

* У порівн.

Те, що одлягло вiд серця пiсля розмови з Радченком, потягнуло за собою й решту думок. Цi думки переплутались i, як дрантя, звисали долу

(Б. Антоненко-Давидович)

;

Непотрібні старі, рвані носильні речі (взуття, постіль і т. ін.)

Мартин вийшов, а Янко зразу кинув халяву у заплісніле шкіряне дрантя

(П. Козланюк)

;

Клапті, обривки матерії, одягу

Марина в драній рядняній сорочці, що кругом неї так і майталалася своїм дрантям, мов вітер, мчала з двору в поле

(Панас Мирний)

розм., рідко.

Одяг узагалі

Тепер фабрики випускають стільки готового дрантя, що селянам невигідно давати шити

(Ірина Вільде)

зневажл.

Про все негідне, погане, непридатне

– Давно були парубки, а тепер що? Саме дрантя!

(Л. Мартович)

;

– Ну, от, наприклад, мій капелюшик: вчора я збігала всю Ялту і знайшла оце дрантя

(Леся Українка)