ДРА́НКА

, и, ж., розм.

Драний, протертий, зношений одяг, постіль і т. ін

Водила її Одарка і тепер, як маленьку: у довгій дранці, підперезавши валом або ґноттям з порваної спідниці

(Панас Мирний)

;

Пiсля матерi лишилась стара скриня, двi-три дранки i латаний кожух

(М. Коцюбинський)

;

Вирушив

[Йонька]

опівночі, вбраний у подертий кожух, шапку-вушанку і чоботи-дранки

(Григорій Тютюнник)

;

Він залазить у курінь, що пахне різним зіллям, лягає на дранку, з-під якої просвічується солома

(М. Стельмах)