ДОСПІВА́ТИ
1
, а́є, недок., ДОСПІ́ТИ, і́є, док.
1
. Ставати спілим; стигнути, дозрівати
. Пам'ятаю, вишні доспівали, Наливались сонцем у саду
(В. Сосюра)
;Яблука доспіли, яблука червоні! Ми з тобою йдемо стежкою в саду. Ти мене, кохана, проведеш до поля, Я піду – і, може, більше не прийду
(М. Рильський)
;Доспіли груші соковиті
(М. Упеник)
; * Образно.
Він давно леліє для неї слова, які доспіли в серці
(О. Донченко)
;//
Ставати готовим для вживання (про страви)
.Украй зголоднівши, всі принюхувались, чекаючи, коли ж доспіє
[борщ]
(О. Ільченко)
.2
. кого і без прям. дод., рідко.
Переслідуючи, наздоганяти, настигати кого-небудь
. Пси, донюхавшись, доспіли, Шарпнули муцика, із'їли І посмоктали кісточки
(І. Котляревський)
;Міліціонери доспіли злодія, який щойно вискочив з автомобіля, надягли наручники
(із журн.)
.