ДОДАТКО́ВИЙ

, а, е.

Який є додатком (у 2 знач.) до чого-небудь

Варя Кочубей виливала з алюмінію ложки в неробочий час. Це додаткове навантаження вона взяла на себе добровільно

(Д. Ткач)

;

– Ви одержали наказ про додатковий тираж? – від порога запитав

[Іван Кирилович]

моториста друкарні

(В. Дрозд)

;

Один час у спортивній школі мені видавали талони на додаткове харчування

(Т. Прохасько)

лінгв.

Який виконує роль додатка (у 3 знач.)

Додаткові підрядні речення найчастіше стоять поряд із присудком

(з навч. літ.)