СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДОВЕСТИ́
ДОВО́ДИТИ
, джу, диш, недок., ДОВЕСТИ́, еду́, еде́ш; мин. ч. дові́в, довела́, ло́; док.
1
.
кого.
Ведучи, доставляти кого-небудь до певного місця; супроводити
.
Улас вертався удвох з Лукиною й доводив її щодня до самої хати
(І. Нечуй-Левицький)
;
Із хати вийшла молодичка, а за нею, випроводжаючи її, баба Мокрина. Довела її до ворiт, попрощалися
(Б. Грінченко)
;
Жінка зойкнула з несподіванки і поточилася. Гриненко довів її до стільця й почав заспокоювати
(В. Петльований)
.
2
.
що і без прям. дод.
Підтверджувати істинність, правильність чого-небудь фактами, незаперечними доказами; доказувати
.
Бог доводить Свою любов до нас тим, що Христос умер за нас, коли ми були ще грішниками. Тож тим більше спасемося Ним від гніву тепер, коли кров'ю Його ми виправдані
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;
З ним можна сперечатися, йому можна доводити, його можна переконати
(М. Коцюбинський)
;
Говорив
[Сидорчук]
запально і переконливо, немов десь з кафедри доводив свою нову військову концепцію
(Ю. Бедзик)
;
Яка нелюдяність! А спробуй доведи їм!..
(М. Олійник)
.
3
.
що.
Роблячи що-небудь, досягати певної межі
.
Робітник доводить калібр до останнього ступеня точності
(В. Собко)
.
4
.
кого, що.
Певними діями, вчинками і т. ін. приводити кого-, що-небудь до негативних наслідків
.
– Корись, сину, не доводь батька до гніву
(К. Гордієнко)
;
– До чого країну довели! Люди голодують!
(Г. Тарасюк)
.
5
.
кому, до кого, що, про що.
Доносити, повідомляти
.
– Ви так і звикли про все доводити дідові!.. Цокотухи!
(Панас Мирний)
;
– Завдання й обстановку довести до кожного бійця
(Є. Доломан)
.
6
.
що, спец.
Здійснювати механічне оброблення деталей машин, апаратів, приладів і т. ін. для надання їм точних розмірів і чистоти поверхні; притирати
.
Різальні грані різців обов'язково треба старанно доводити на точилі або на бруску
(з наук. літ.)
.
(1)
 
Довести́ пра́вду
кому
переконати кого-небудь у правильності чиєїсь думки, поглядів, переконань і т. ін
.
– Швидше, – кажу, – діставай-но зі скрині Білі штани, ті... найширші в ходу... Я йому правду таки доведу!
(С. Олійник)
;
– А все-таки, – прошепотіла затято Гапка, – я свою правду доведу!
(Валерій Шевчук)
;
(2)
 
Дово́дити / довести́ до ві́дома
чийого
повідомляти кого-небудь про щось
.
– Наша річ доводити до відома царя, як його люди наш народ кривдять
(Б. Лепкий)
;
– Треба послати військо в гори, щоб воно впень винищило опришків. – Гетьманові коронному довести до відома. Він і єдино він міг би щось тут ізробити
(Г. Хоткевич)
;
Ці останні важливі вісті теж треба негайно довести до відома падишаха
(В. Малик)
;
(3)
 
Дово́дити / довести́ до ві́дчаю
кого
певними діями змушувати кого-небудь відчути сильний душевний біль, страждання
.
Скільки мороки завдавали оці фронтовики-інваліди, .. вони доводили до відчаю дружин, а тепер сиділи, як діти, рядком і мовчали
(Ю. Яновський)
;
Нещасних людей ув'язнювали, тримали кілька місяців у жахливих умовах, доводили до відчаю
(Є. Гуцало)
;
Інші
[покритки],
яких батьки не вигнали й не довела до відчаю сільська мораль, годують своїх дітей в самотності
(Василь Шевчук)
;
(4)
 
Дово́дити / довести́ до розпу́ки (до ро́зпачу)
кого
змушувати кого-небудь переживати безнадію, зазнавати сильного відчаю
.
Від кількох день пада дощ без упину й доводить деяких літників до розпуки
(О. Кобилянська)
;
Якщо чесно, мене доводила до розпачу ця його несподівана втрата себе самого
(Ю. Андрухович)
;
Надійшли на постій царські люди, піші. За одну ніч натворили багато лиха, довели людей до розпуки
(Б. Лепкий)
.
(5)
 
Довести́ / дово́дити до кра́ю (до кінця́)
що
завершити, закінчити здійснення, виконання чого-небудь
.
– За що не візьметься
[Лошаков],
то вже доведе його до краю
(Панас Мирний)
;
Поможіть уже, любий пане Володимире, довести справу до якогось кінця, бо страх як гроші потрібні і то зараз
(М. Коцюбинський)
;
Коли .. я захворів, я нестерпно страждав від думки, що, може, мені не вдасться вже довести свою роботу до кінця
(О. Довженко)
;
– Вікторе Титовичу! Коли розпочали діло, то доводьте до кінця
(І. Нечуй-Левицький)
;
(6)
 
Дово́дити / довести́ до згу́би
губити, занапащати, спричиняти до загибелі кого-небудь
.
Одарка заплакала слізьми та й почала розказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як грозили й били, як до згуби довели...
(Марко Вовчок)
;
Ще мене колись тая княгиня писульками своїми до згуби доведе
(Б. Лепкий)
;
(7)
 
Дово́дити / довести́ до кра́йнощів (до кра́йності)
кого
викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження
.
Кордеєвич зблід і вхопився за меч .. Противники, які довели його до крайності, позникали в товпі
(Юліан Опільський)
;
(8)
 
Дово́дити / довести́ до ла́ду́
що і без прям. дод.
:
а)
 
справлятися з чим-небудь, виконувати, робити щось на належному рівні, як слід
.
– Ой, помру, Давиде, а ти перебирайся на мій ґрунт, доводь його до ладу
(М. Стельмах)
;
– Бачте, – казав .. Василь Іванович .. – смієтеся .. А я знаю, що ні один із вас не доведе до ладу задачу
(С. Васильченко)
;
– Посіяти
[кукурудзи]
треба стільки, скільки вони
[колгоспники]
зможуть довести до ладу
(Ю. Мушкетик)
;
б)
 
завершувати, закінчувати що-небудь
.
Ми у двох кімнатах жили, а решту дві треба було ще доводити до ладу
(О. Шугай)
;
– Ото, моє серце, гарну невісточку матиму, коли дасть Господь милосердний довести діло до ладу, – заговорила Кайдашиха
(І. Нечуй-Левицький)
;
Вона обіцяла побалакати з Явдохою, але не скоріш як у неділю, бо тепер .. заходилась коло мазання – треба ж довести його до ладу
(М. Коцюбинський)
;
(9)
 
Дово́дити / довести́ до літ
кого
виховувати, ростити кого-небудь до повноліття (про дітей)
.
Дядина .. мене, сироту, до літ довела
(Ганна Барвінок)
;
– Сини, онуки – Всіх докохала, довела до літ
(В. Мисик)
;
(10)
 
Дово́дити / довести́ до пуття́
:
а)
 
(що)
здійснювати яку-небудь роботу на належному рівні до її повного завершення
.
Кидався
[управитель]
робити двадцять справ і хоч не все доводив до пуття, проте створював враження страшенної зайнятості
(С. Добровольський)
;
Тато приносить йоржів та окунів, чистить сам на тертушці, а мати доводить усе до пуття
(Є. Гуцало)
;
Дід Харко роздав більшу частину пасіки по колгоспних дворищах, кожного вулика сам довів до пуття
(Ю. Яновський)
;
б)
 
(кого)
ростити, виховуючи кого-небудь; допомагати комусь досягти певного становища в суспільстві
.
Зоставшись удовою, вона сама хазяйнувала не згірше свого чоловіка, довела до пуття дітей, вже оженила старших.., поставила кожному нову хату
(І. Нечуй-Левицький)
;
Добрий був з діда різьбяр. Своє вміння він потроху передавав улюбленцеві Борису Ганущакові, якого виховав та до пуття довів
(Л. Дмитерко)
;
(11)
 
Дово́дити / довести́ до ро́зуму (до ума́, до глу́зду)
:
а)
 
(кого і без дод.)
виховувати, ростити кого-небудь (про дітей)
.
Няньчить її й доглядає
[ненька]..,
Обчісує й одягає, До глузду доводить
(П. Гулак-Артемовський)
;
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів
(прислів'я)
;
– Щоб вам, мої рідні, щасливо вік звікувати та своїх діток до розуму довести!
(Панас Мирний)
;
Щасливою сльозою очі
[матері]
криються: усіх же вигодувала та виняньчила, та й до розуму довела
(Григорій Тютюнник)
;
б)
 
(що)
здійснювати, успішно виконувати що-небудь, справлятися з чимсь
.
– Багацько таких, що на готовеньке зазіхають, та мало таких, що до ума що-небудь доводять
(Л. Яновська)
;
– Позичити
[насіння]
не штука, – відповів голова, – та дивіться, щоб до ума довели
(М. Рудь)
;
в)
 
(кого)
наставляти, повчати кого-небудь
.
Параска ще довго корила хатніх, до ума доводила невістку
(К. Гордієнко)
;
(12)
 
Дово́дити / довести́ до ру́чки
:
а)
 
(що)
занедбувати, занехаювати що-небудь
.
За моїми спостереженнями, світ довели до ручки, світом керують і зводять кожен поворот історії до титру “далі буде” люди певного психотипу
(Ю. Іздрик)
;
Тваринництво в господарстві довели до ручки
(з газ.)
;
б)
 
(кого)
викликати в кого-небудь стан сильного, надмірного збудження, напруження, незадоволення, cпричиняти чиїсь переживання, страждання, муки і т. ін
.
– Знають же добре, кляті, що по-їхньому ніколи не вийде, що буде так, як загальні збори постановили, .. а от .. доводять бригадира до ручки
(В. Кучер)
;
– Ти з ним тут поспілкуєшся, то узнаєш! – сказав він. – Ти з ним ще горя сьорбнеш, цей гад тебе до ручки доведе, от побачиш!
(із журн.)
;
(13)
 
Дово́дити / довести́ до ска́зу
кого
:
а)
 
дуже сильно роздратовувати, дратувати, розлючувати кого-небудь
.
Звичайнісінькі вимоги шкільної дисципліни доводили його до сказу
(А. Кримський)
;
Мене доводить до сказу наша вимушена бездіяльність
(О. Авраменко)
;
б)
 
діючи, впливаючи на кого-небудь, позбавляти його самовладання, контролю над собою
.
Вона .. раптом взяла мої руки, поклала на півголі свої плечі, .. посміхаючись тою посмішкою, яка мене колись доводила до сказу
(В. Винниченко)
;
Могла
[Стаха]
.. своїм сміхом розвеселити людину до сліз і довести до сказу, вбити й знову воскресити
(Ірина Вільде)
;
(14)
 
Дово́дити / довести́ до сліз
кого
призводити кого-небудь до плачу
.
– Якщо ж випадок калічить їх часом, – додав він різко, скинувши окуляри, – доводить до сліз.., то, повірте, ці тупі свині кращого й не заслужили
(В. Підмогильний)
;
Наш брат і жартує так, .. що іншого й до сліз доведе
(П. Куліш)
;
Гадали було дівки зрушити її, до сліз довести, щоб заплакала
(Г. Хоткевич)
;
(15)
 
Дово́дити / довести́ до суми́
кого і без прям. дод.
робити жебраком кого-небудь
.
Многі куми доводять до суми
(прислів'я)
;
(16)
 
Дово́дити (приво́дити, призво́дити) / довести́ (привести́, призвести́) до гріха́
кого і без прям. дод.
бути причиною чиїх-небудь несхвальних, осудливих учинків; провокувати, спонукати когось до чогось недоброго
.
– Люблю бісове коріння
[жінок],
хоч воно й до гріха доводить.., – бормотав Пищимуха
(Панас Мирний)
;
– Геть від мене, ти, диявольський дияконе! Не приводь мене другий раз до гріха, я ще одного не спокутував
(А. Чайковський)
;
– Йдіть собі, панове-молодці. І ти йди, – тихо й спокійно сказав Бульба козакові з вийнятою шаблею. – Іди, не доводь мене до гріха
(О. Довженко)
;
Раз і каже батько: – Як ти такий, що нас, старих, до гріха призводиш – іди собі, а ми вже якось самі
(П. Тичина)
;
[
Роман
:]
Чи така вже невгамовна, дика натура чоловіка, що не властен він боротися з жагою, котра раптом .. обхопе
[обхопить]
його і доведе до гріха!..
(М. Кропивницький)
;
Вона так вжахнулася, немов то хотіли її призвести до страшного гріха
(Л. Яновська)
;
– Занадто велика чеснота .. інколи приведе й до гріха перелюбства
(Н. Королева)
;
(17)
 
Не доведи́ (не приведи́) Бо́же (Бог, Го́споди, Госпо́дь)
уживається для вираження небажання чого-небудь, застереження від цього або жалю з приводу чогось
.
– Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного
(Панас Мирний)
;
– Як оце вип'є
[чоловік],
то й не приведи Господи... Хоч тікай на край світа
(М. Коцюбинський)
;
“Що за історія? – думаю. – Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” – аж у серці похолонуло
(Г. Хоткевич)
;
(18)
 
Не дово́дити / не довести́ до добра́
кого і без дод.
бути, ставати причиною чиїх-небудь невдач, неприємностей, закінчуватися невдачею або чимсь неприємним (перев. як віщування)
.
Баловство ніколи до добра не доводить
(прислів'я)
;
[
Хуса
:]
Сабіно! Гей, не будь така лукава! Не доведе тебе се до добра
(Леся Українка)
;
Супрун повчає: – Пропадеш, хлопче, як потягнешся за совістю свого тата. Не доведе він тебе до добра. Маму, маму свою слухай
(М. Стельмах)
.