(1)
Довести́ пра́вду
кому
–
переконати кого-небудь у правильності чиєїсь думки, поглядів, переконань і т. ін
.
– Швидше, – кажу, – діставай-но зі скрині Білі штани, ті... найширші в ходу... Я йому правду таки доведу!
(С. Олійник)
;
– А все-таки, – прошепотіла затято Гапка, – я свою правду доведу!
(Валерій Шевчук)
;
(2)
Дово́дити / довести́ до ві́дома
чийого
–
повідомляти кого-небудь про щось
.
– Наша річ доводити до відома царя, як його люди наш народ кривдять
(Б. Лепкий)
;
– Треба послати військо в гори, щоб воно впень винищило опришків. – Гетьманові коронному довести до відома. Він і єдино він міг би щось тут ізробити
(Г. Хоткевич)
;
Ці останні важливі вісті теж треба негайно довести до відома падишаха
(В. Малик)
;
(3)
Дово́дити / довести́ до ві́дчаю
кого
–
певними діями змушувати кого-небудь відчути сильний душевний біль, страждання
.
Скільки мороки завдавали оці фронтовики-інваліди, .. вони доводили до відчаю дружин, а тепер сиділи, як діти, рядком і мовчали
(Ю. Яновський)
;
Нещасних людей ув'язнювали, тримали кілька місяців у жахливих умовах, доводили до відчаю
(Є. Гуцало)
;
Інші
[покритки],
яких батьки не вигнали й не довела до відчаю сільська мораль, годують своїх дітей в самотності
(Василь Шевчук)
;
(4)
Дово́дити / довести́ до розпу́ки (до ро́зпачу)
кого
–
змушувати кого-небудь переживати безнадію, зазнавати сильного відчаю
.
Від кількох день пада дощ без упину й доводить деяких літників до розпуки
(О. Кобилянська)
;
Якщо чесно, мене доводила до розпачу ця його несподівана втрата себе самого
(Ю. Андрухович)
;
Надійшли на постій царські люди, піші. За одну ніч натворили багато лиха, довели людей до розпуки
(Б. Лепкий)
.
◇
(5)
Довести́ / дово́дити до кра́ю (до кінця́)
що
–
завершити, закінчити здійснення, виконання чого-небудь
.
– За що не візьметься
[Лошаков],
то вже доведе його до краю
(Панас Мирний)
;
Поможіть уже, любий пане Володимире, довести справу до якогось кінця, бо страх як гроші потрібні і то зараз
(М. Коцюбинський)
;
Коли .. я захворів, я нестерпно страждав від думки, що, може, мені не вдасться вже довести свою роботу до кінця
(О. Довженко)
;
– Вікторе Титовичу! Коли розпочали діло, то доводьте до кінця
(І. Нечуй-Левицький)
;
(6)
Дово́дити / довести́ до згу́би
–
губити, занапащати, спричиняти до загибелі кого-небудь
.
Одарка заплакала слізьми та й почала розказувати все: як її замикали на ніч саму у горницю, як грозили й били, як до згуби довели...
(Марко Вовчок)
;
Ще мене колись тая княгиня писульками своїми до згуби доведе
(Б. Лепкий)
;
(7)
Дово́дити / довести́ до кра́йнощів (до кра́йності)
кого
–
викликати в кого-небудь стан надмірного збудження, напруження
.
Кордеєвич зблід і вхопився за меч .. Противники, які довели його до крайності, позникали в товпі
(Юліан Опільський)
;
(8)
Дово́дити / довести́ до ла́ду́
що і без прям. дод.
:
а)
справлятися з чим-небудь, виконувати, робити щось на належному рівні, як слід
.
– Ой, помру, Давиде, а ти перебирайся на мій ґрунт, доводь його до ладу
(М. Стельмах)
;
– Бачте, – казав .. Василь Іванович .. – смієтеся .. А я знаю, що ні один із вас не доведе до ладу задачу
(С. Васильченко)
;
– Посіяти
[кукурудзи]
треба стільки, скільки вони
[колгоспники]
зможуть довести до ладу
(Ю. Мушкетик)
;
б)
завершувати, закінчувати що-небудь
.
Ми у двох кімнатах жили, а решту дві треба було ще доводити до ладу
(О. Шугай)
;
– Ото, моє серце, гарну невісточку матиму, коли дасть Господь милосердний довести діло до ладу, – заговорила Кайдашиха
(І. Нечуй-Левицький)
;
Вона обіцяла побалакати з Явдохою, але не скоріш як у неділю, бо тепер .. заходилась коло мазання – треба ж довести його до ладу
(М. Коцюбинський)
;
(9)
Дово́дити / довести́ до літ
кого
–
виховувати, ростити кого-небудь до повноліття (про дітей)
.
Дядина .. мене, сироту, до літ довела
(Ганна Барвінок)
;
– Сини, онуки – Всіх докохала, довела до літ
(В. Мисик)
;
(10)
Дово́дити / довести́ до пуття́
:
а)
(що)
здійснювати яку-небудь роботу на належному рівні до її повного завершення
.
Кидався
[управитель]
робити двадцять справ і хоч не все доводив до пуття, проте створював враження страшенної зайнятості
(С. Добровольський)
;
Тато приносить йоржів та окунів, чистить сам на тертушці, а мати доводить усе до пуття
(Є. Гуцало)
;
Дід Харко роздав більшу частину пасіки по колгоспних дворищах, кожного вулика сам довів до пуття
(Ю. Яновський)
;
б)
(кого)
ростити, виховуючи кого-небудь; допомагати комусь досягти певного становища в суспільстві
.
Зоставшись удовою, вона сама хазяйнувала не згірше свого чоловіка, довела до пуття дітей, вже оженила старших.., поставила кожному нову хату
(І. Нечуй-Левицький)
;
Добрий був з діда різьбяр. Своє вміння він потроху передавав улюбленцеві Борису Ганущакові, якого виховав та до пуття довів
(Л. Дмитерко)
;
(11)
Дово́дити / довести́ до ро́зуму (до ума́, до глу́зду)
:
а)
(кого і без дод.)
виховувати, ростити кого-небудь (про дітей)
.
Няньчить її й доглядає
[ненька]..,
Обчісує й одягає, До глузду доводить
(П. Гулак-Артемовський)
;
Не той батько, що зродив, а той, що до ума довів
(прислів'я)
;
– Щоб вам, мої рідні, щасливо вік звікувати та своїх діток до розуму довести!
(Панас Мирний)
;
Щасливою сльозою очі
[матері]
криються: усіх же вигодувала та виняньчила, та й до розуму довела
(Григорій Тютюнник)
;
б)
(що)
здійснювати, успішно виконувати що-небудь, справлятися з чимсь
.
– Багацько таких, що на готовеньке зазіхають, та мало таких, що до ума що-небудь доводять
(Л. Яновська)
;
– Позичити
[насіння]
не штука, – відповів голова, – та дивіться, щоб до ума довели
(М. Рудь)
;
в)
(кого)
наставляти, повчати кого-небудь
.
Параска ще довго корила хатніх, до ума доводила невістку
(К. Гордієнко)
;
(12)
Дово́дити / довести́ до ру́чки
:
а)
(що)
занедбувати, занехаювати що-небудь
.
За моїми спостереженнями, світ довели до ручки, світом керують і зводять кожен поворот історії до титру “далі буде” люди певного психотипу
(Ю. Іздрик)
;
Тваринництво в господарстві довели до ручки
(з газ.)
;
б)
(кого)
викликати в кого-небудь стан сильного, надмірного збудження, напруження, незадоволення, cпричиняти чиїсь переживання, страждання, муки і т. ін
.
– Знають же добре, кляті, що по-їхньому ніколи не вийде, що буде так, як загальні збори постановили, .. а от .. доводять бригадира до ручки
(В. Кучер)
;
– Ти з ним тут поспілкуєшся, то узнаєш! – сказав він. – Ти з ним ще горя сьорбнеш, цей гад тебе до ручки доведе, от побачиш!
(із журн.)
;
(13)
Дово́дити / довести́ до ска́зу
кого
:
а)
дуже сильно роздратовувати, дратувати, розлючувати кого-небудь
.
Звичайнісінькі вимоги шкільної дисципліни доводили його до сказу
(А. Кримський)
;
Мене доводить до сказу наша вимушена бездіяльність
(О. Авраменко)
;
б)
діючи, впливаючи на кого-небудь, позбавляти його самовладання, контролю над собою
.
Вона .. раптом взяла мої руки, поклала на півголі свої плечі, .. посміхаючись тою посмішкою, яка мене колись доводила до сказу
(В. Винниченко)
;
Могла
[Стаха]
.. своїм сміхом розвеселити людину до сліз і довести до сказу, вбити й знову воскресити
(Ірина Вільде)
;
(14)
Дово́дити / довести́ до сліз
кого
–
призводити кого-небудь до плачу
.
– Якщо ж випадок калічить їх часом, – додав він різко, скинувши окуляри, – доводить до сліз.., то, повірте, ці тупі свині кращого й не заслужили
(В. Підмогильний)
;
Наш брат і жартує так, .. що іншого й до сліз доведе
(П. Куліш)
;
Гадали було дівки зрушити її, до сліз довести, щоб заплакала
(Г. Хоткевич)
;
(15)
Дово́дити / довести́ до суми́
кого і без прям. дод.
–
робити жебраком кого-небудь
.
Многі куми доводять до суми
(прислів'я)
;
(16)
Дово́дити (приво́дити, призво́дити) / довести́ (привести́, призвести́) до гріха́
кого і без прям. дод.
–
бути причиною чиїх-небудь несхвальних, осудливих учинків; провокувати, спонукати когось до чогось недоброго
.
– Люблю бісове коріння
[жінок],
хоч воно й до гріха доводить.., – бормотав Пищимуха
(Панас Мирний)
;
– Геть від мене, ти, диявольський дияконе! Не приводь мене другий раз до гріха, я ще одного не спокутував
(А. Чайковський)
;
– Йдіть собі, панове-молодці. І ти йди, – тихо й спокійно сказав Бульба козакові з вийнятою шаблею. – Іди, не доводь мене до гріха
(О. Довженко)
;
Раз і каже батько: – Як ти такий, що нас, старих, до гріха призводиш – іди собі, а ми вже якось самі
(П. Тичина)
;
[
Роман
:]
Чи така вже невгамовна, дика натура чоловіка, що не властен він боротися з жагою, котра раптом .. обхопе
[обхопить]
його і доведе до гріха!..
(М. Кропивницький)
;
Вона так вжахнулася, немов то хотіли її призвести до страшного гріха
(Л. Яновська)
;
– Занадто велика чеснота .. інколи приведе й до гріха перелюбства
(Н. Королева)
;
(17)
Не доведи́ (не приведи́) Бо́же (Бог, Го́споди, Госпо́дь)
–
уживається для вираження небажання чого-небудь, застереження від цього або жалю з приводу чогось
.
– Не доведи Боже, коли б усі були такі, як отой Грицько: поїли б, здається, одне одного
(Панас Мирний)
;
– Як оце вип'є
[чоловік],
то й не приведи Господи... Хоч тікай на край світа
(М. Коцюбинський)
;
“Що за історія? – думаю. – Невже вбив? Та стріляв же, здається, по дровах .. А як, не доведи Господи, вбив?” – аж у серці похолонуло
(Г. Хоткевич)
;
(18)
Не дово́дити / не довести́ до добра́
кого і без дод.
–
бути, ставати причиною чиїх-небудь невдач, неприємностей, закінчуватися невдачею або чимсь неприємним (перев. як віщування)
.
Баловство ніколи до добра не доводить
(прислів'я)
;
[
Хуса
:]
Сабіно! Гей, не будь така лукава! Не доведе тебе се до добра
(Леся Українка)
;
Супрун повчає: – Пропадеш, хлопче, як потягнешся за совістю свого тата. Не доведе він тебе до добра. Маму, маму свою слухай
(М. Стельмах)
.