ДО́ВЖИК
, а, ч.
1
. розм.
Довга балка (див. ба́лка
1
).За часів Запорожжя берегами Лапинки густо скрізь стояли в довжиках запорозькі зимівники
(А. Кащенко)
;Якийсь там гетьман чи отаман закопав нечуванi скаpби – бiля гpушi дикої, отам он, чеpез довжик до тiї веpби
(Л. Костенко)
.2
. У соколиному полюванні – шкіряний чи суконний ремінець, що кріпиться до спеціальних кілець на ногах мисливського птаха
. Сокольник часто годував птахів, .. путав ноги й носив на тонкім обручі, щоб не спали і втрачали дикість. Літати попервах пускав на шнурі-довжику, щоб поверталися до вежі
(П. Загребельний)
.3
. буд.
Поздовжнє ребро цеглини
. З XIV cт. поширюється готичне мурування, де в кожнім ряді чергуються довжики й поперечики
(з наук.-попул. літ.)
.