ДОБРОДІ́ЙНИК
, а, ч.
1
. Той, хто займається добродійною діяльністю
. Як всякий ханжа, що побував у ролі фальшивого добродійника, він не міг навіть припустити, щоб його розвінчали
(І. Муратов)
;Укомплектована завдяки пожертвам десятків добродійників-патріотів, багато з яких є видатними діячами світової літератури, культури, науки, бібліотека київської “Просвіти” з честю виконувала свою просвітницьку місію
(з наук. літ.)
.2
. кого, чий.
Той, хто надає комусь допомогу, підтримку і т. ін.; благодійник
. Ніякий чужий пан не може бути добродійником того, над ким він панує й кого може визискувати
(В. Винниченко)
;– Як благородний, хоча й бідний шляхтич, я не можу звести руку на свого добродійника
(З. Тулуб)
.