ДНИ́НА
, и, ж.
1
. Частина доби від сходу до заходу сонця; день
. Поспішаючи, кудись ховаються останні шуми й гуки довгої літньої днини
(С. Васильченко)
;Вона принишкла, як дитина ввечері, після довгої днини, притомившись від веселощів і пустування
(Ю. Смолич)
; * У порівн.
Світить місяць, світить, ясно, як у днину
(Ю. Федькович)
.2
. Відрізок часу в двадцять чотири години; доба
. Сьогодні третя днина, що дощу нема
(О. Кобилянська)
;Якось нас вивели з боїв спочити на три днини: хто лагодив штани свої, хто мив зашерхлу спину
(М. Рудь)
; * У порівн.
Яскраві спогади полонять мою уяву, все життє
[життя]
моє, мов одна днина, стає перед очима(Ю. Збанацький)
.3
. Календарна дата, число місяця, чомусь присвячене, з чим-небудь пов'язане
. Якраз тієї днини були співцеві роковини
(Леся Українка)
;Минулими роками, на бабусині іменини, Було в цій хаті без ліку гостей. Як колись ждали, як прибирались до сеї днини, І скільки подавалось печених індиків і гусей
(М. Семенко)
.4
. Який-небудь відрізок часу, період
. О будь проклята днина, Коли життя забаглося мені Такого, щоб за хвилею хвилина Плила розкішно
(І. Франко)
;– Не плач, Оксеню, годі, – заспокоював Недомірка Новак. – Не вірив, що доживе до такої днини, – пояснював бійцеві сусід
(І. Цюпа)
.