ДІЛИ́ТИ
, ділю́, ді́лиш, недок.
1
. кого, що.
Роз'єднувати на частини
. Чи є що краще, лучче в світі, Як укупі жити, Братам добрим добро певне Пожить, не ділити?
(Т. Шевченко)
;Як накопає
[дід],
було, картоплі, ділив ту картоплю на дві купки(Остап Вишня)
;//
Розподіляти між ким-небудь
.Як угадаєте – глядіть! Гостинці будемо ділити .. Мені – кавун, а дітям – квіти
(Л. Глібов)
;Батько, дід і дядько стають чомусь мовчазними і збентеженими, якась підозра з'являється в очах: вони починають ділити копиці
(О. Довженко)
;Ти бійцям розносила махорку, Пайкові ділила їм харчі
(А. Малишко)
;//
Відмежовувати, роз'єднувати кого-, що-небудь
.– Ми з їм
[ним]
з одного села, з одного кутка, сусіди навіть... Тільки ліса й ділить наші дворища(М. Коцюбинський)
;Нас уже ділило якихось тридцять метрів
(Ю. Винничук)
;//
Розчленовувати, розподіляти на групи, категорії; класифікувати
.Ці суперечки ділили людей на два ворожі табори і розкололи вкінці галицьку інтелігенцію на москвофілів і народовців
(М. Коцюбинський)
;Не розумію, нащо то треба ділити з'їзди радикальної партії на офіціальний та неофіціальний, на один кликати мужиків, на другий ні
(Леся Українка)
.2
. що.
Виконувати математичну дію ділення
. Довго цокав
[Одиниця]
на рахівниці. Додавав, ділив, множив(Є. Кравченко)
;– Коли б довелося нам ділити ваші 90 десятинок, то, може б, таки поділили по своїй, по мужицькій, арихметиці
[арифметиці]
(С. Васильченко)
.3
. що з ким.
Давати кому-небудь частину чогось свого; спільно користуватися чим-небудь
. Ліпше бути покірливим із лагідними, ніж здобич ділити з бундючними
(Біблія. Пер. І. Огієнка)
;Люби ж, мій друже, жінку, діток; Діли з убогим заробіток, То легше буде й зароблять
(Т. Шевченко)
;//
перен.
Переживати, відчувати і т. ін. що-небудь спільно з кимсь
.Як рівноправних товаришів приймали запорожці своїх російських братів, які ділили з ними трудові дні й бранні діла
(М. Рильський)
;А з ким же ділити оте почуття, що підіймається, росте в тобі, хоча й не знаєш для кого?
(О. Гончар)
.◇
(1)
Діли́ти хліб-сі́ль (хліб і сіль) [на́впі́л]
:а)
спільно харчуватися з ким-небудь (перев. в умовах матеріальної скрути)
.По від'їзді Тасі Раїса умовилася столуватись у старої матушки. Щодня утрьох вони ділили хліб-сіль
(М. Коцюбинський)
;б)
жити спільними інтересами, турботами
.Одного села люди, однаково жили, вкупі хліб-сіль ділили, вкупі робили! .. а тепер одні – вільні, другі – невільні!
(Панас Мирний)
;З Хачиком ми жили як брати, ділячи навпіл і хліб, і сіль
(В. Малик)
;(2)
Го́ре (ра́дість, ща́стя і т. ін.) [діли́ти] попола́м (на́впі́л)
– постійно підтримувати кого-небудь у всьому, за всіх обставин
.– Щоб і він, і я знали: станеться якась невдача, горе – пополам! Щастя, успіх, радість – теж пополам!
(О. Донченко)
;Ви хліб, і радість, і біду ділили пополам
(І. Гончаренко)
;Він би любив побратима, коли б того опосіло горе. Втішав би, намагався допомогти, навіть розділив би горе навпіл
(Ю. Мушкетик)
;(3)
Діли́ти шку́ру невби́того ведме́дя
– розподіляти те, чого ще немає; розпоряджатися чим-небудь ще не досягнутим
.От уже невгамовна людська натура, – навкруги колючий дріт.., кулемети.., а вони споряться між собою й ділять шкуру невбитого ведмедя
(Ю. Яновський)
;Не будемо ділити шкуру невбитого ведмедя в мішку. Раз мене сюди призначили начальником, то я не допущу, щоб мене підвели .. під монастир
(П. Загребельний)
;Розділя́ти (діли́ти) / розділи́ти ло́же (по́стіль)
див.
розділя́ти
.