СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-14(А-ПРЕФЕРЕ́НЦІЯ)
?
ДІВА́ТИСЯ
, а́юся, а́єшся, недок., ДІ́ТИСЯ, ді́нуся, ді́нешся; наказ. сп. ді́нься; док.
1
.
Зникати, пропадати
.
Де ж човен дівався; де плавле
[плаває]
мій милий?
(Є. Гребінка)
;
– Кудись же дівається душа людська після смерті?
(О. Бердник)
;
Все йде, все минає – і краю немає. Куди ж воно ділось? відкіля взялось?
(Т. Шевченко)
;
// 
Ховатися, рятуючись від кого-, чого-небудь
.
– Дивишся та лупаєш очима, і не знаєш, куди від них
[циган]
дітись
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
А туман, неначе ворог, Закриває море .. І тьмою німою Оповиє тобі душу, Й не знаєш, де дітись
(Т. Шевченко)
;
Вулицю з обох боків заповнювали озброєні ординці. Діватись нікуди
(Б. Левін)
.
2
.
Знаходити собі місце, притулок, захисток
.
– Де ми будем діватися з нашими .. сльозами, .. де притулимося, аби нам тепло було?!
(В. Стефаник)
;
Праворуч і ліворуч від нього – суцільна лавина воїнів, позаду – ще більше. Куди діватись? Тільки вперед!
(В. Малик)
.
(1)
 
Де (куди́) діва́тися / ді́тися (поді́тися),
зі сл.
не знати
не уявляти, що робити, як діяти в несприятливих обставинах, через важкі думки, самотність, клопіт і т. ін.
Розійшлась моя фантазія до того, що не знав куди діватися, особливо вечорами, просто не міг сидіти дома і виходив на вулицю
(В. Винниченко)
;
Максим не знав де подітися, що з собою робити в такім клопоті
(В. Стефаник)
;
Першу зиму Олені було так тяжко і так сумно, що вона не знала куди подітися
(Григорій Тютюнник)
;
(2)
 
Ні́де (нема́є куди́, ні́куди і т. ін.) діва́тися / ді́тися
:
а)
 
не можна вчинити по-іншому
.
– Він
[Гальванеску]
має робити вам операцію?
– ..
Дійсно, маленьку операцію... Однаково ж більше нікуди діватися
(Ю. Смолич)
;
Всі кажуть: треба заплатить. Віддав я копу – ніде дітись
(Л. Глібов)
;
Найшли
[сестри]
зілля, накопали І стали варити. Заплакали, заридали... А нема де дітись, Треба варить
(Т. Шевченко)
;
б)
 
треба визнати, сказати правду; саме так
.
– Нікуди діватись, випиваю, бо як тебе частують, то треба ж не по-песьки, по-чеськи
(Марко Вовчок)
;
– Що ж будем діяти: злякавсь, нігде дітись. Ніколи тепер переполох виливати
(Г. Квітка-Основ'яненко)
;
Ро́зум десь ді́вся