СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДІАЛЕ́КТИК
, а, ч.
1
.
Послідовник діалектичної філософії, який керується діалектичним методом
.
Професор був людина ясного світогляду, діалектик і матеріаліст
(Ю. Смолич)
.
2
.
заст.
Особа, яка володіє діалектикою (у 3 знач.)
.
– З вас хитрий діалектик! Вам виступати на теологічних диспутах, – хоч кого заженете в кут
(П. Колесник)
;
– Хіба лозунги якогось 1917 року сьогодні не стали фарисейством і матеріалом для спекуляції? Це не значить, що ми збанкротували, а це значить, що треба бути діалектиком
(М. Хвильовий)
.