ДІАЛЕ́КТИК

, а, ч.

Послідовник діалектичної філософії, який керується діалектичним методом

Професор був людина ясного світогляду, діалектик і матеріаліст

(Ю. Смолич)

заст.

Особа, яка володіє діалектикою (у 3 знач.)

– З вас хитрий діалектик! Вам виступати на теологічних диспутах, – хоч кого заженете в кут

(П. Колесник)

;

– Хіба лозунги якогось 1917 року сьогодні не стали фарисейством і матеріалом для спекуляції? Це не значить, що ми збанкротували, а це значить, що треба бути діалектиком

(М. Хвильовий)