ДИМІ́ТИСЯ
див.
дими́тися
.ДИМИ́ТИСЯ
, ДИМІ́ТИСЯ, ми́ться; мн. димля́ться; недок.
Виділяти дим; тліти, виділяючи дим
. До стелі з лампи довгий ґніт димивсь
(І. Франко)
;Над берегом димилися руїни снарядами запалених домів
(І. Гончаренко)
;//
перен.
Виділяти пару, давати випари
.В одному
[посуді]
недопитий холонув чай, а в другому якась бура водиця димилася(Панас Мирний)
;Богунці проносились повз .. командира. У коней димилися гарячі ніздрі
(О. Довженко)
;Земля і дерева димілися ранішнім паром
(М. Стельмах)
;//
перен.
Підніматися клубками, стелитися (про хмари, туман і т. ін.)
.Десь над обрієм, над панськими будинками в лісі кипіли й димились хмари, чорні, як оксамит
(С. Васильченко)
;Величезні біляві маси мряк димляться з глибоких ярів угору і мчаться в скаженім поспіху в ту сторону, куди їх вітер гонить
(О. Кобилянська)
.