СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
АРЕШТУВА́ТИ
див.
арешто́вувати
.
АРЕШТО́ВУВАТИ
, ую, уєш, недок., АРЕШТУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., кого, що.
1
.
Брати кого-небудь під варту, позбавляти волі
.
Року 1877 з Франком сталася пригода: його й цілу редакцію “Друга” арештовують
(М. Коцюбинський)
;
У Карпа Нехльоди двоє міліціонерів одібрали наган, а його самого арештували й відправили до повітового міста
(А. Шиян)
.
2
.
юр.
Накладати арешт (у 2 знач.)
.
Арештовувати рахунок у банку
.
(1)
 
Арешто́вувати / арештува́ти судно́ (літа́к, автомобі́ль)
–
затримувати судно (літак, автомобіль і т. ін.) за яке-небудь правопорушення
.
За повідомленням журналістів, у Канаді арештували український літак “Руслан”
(з газ.)
.