СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДАРУВА́ТИ
, у́ю, у́єш, недок. і рідше док.
1
.
кому, чому, кого, що.
Передавати у власність як подарунок
.
– Що тепер на тобі та на твоїй дочці – я вам дарую
(Панас Мирний)
;
[
Семен
:]
Одарко, ти мені дарувала оцю сорочку, подаруй краще її Іванові
(М. Кропивницький)
;
Дарував
[Вольга]
йому три городи найкращії і збирав собі дружиноньку хоробрую
(М. Грушевський)
;
* Образно.
Кораблям ми дарували Кращих друзів імена
(М. Нагнибіда)
.
2
.
ким, чим, кого, розм.
Наділяти, обдаровувати
.
У той саме день .. моя жінка якраз заходилася дарувати мене третім сином
(Панас Мирний)
.
3
.
кому що і без дод., розм.
Вибачати, прощати
.
І здається Дмитрикові, що не варт він пробачення, що ніхто не дарує йому вини його...
(М. Коцюбинський)
;
У Києві бути і пісні не чути, .. такого гріха я не міг би забути і не дарував би собі вже ніколи
(О. Маковей)
;
[
Аркадій
:]
Я прошу вас дарувати мені, що перебив вашу відповідальну розмову над проектом
(О. Корнійчук)
.
Вибача́й (дару́й, пробача́й) / ви́бач (подару́й, проба́ч) на [цьо́му (цім)] сло́ві <Вибача́йте (дару́йте, пробача́йте) / ви́бачте (подару́йте, проба́чте) на [цьо́му (цім)] сло́ві>
Ви́бачте / дару́йте ласка́во
(1)
 
Дарува́ти життя́
:
а)
 
залишати живим засудженого до страти; милувати
.
– Пам'ятаючи, що ти колись зрятував мене й мою дочку, я дарую тобі життя і пускаю вільно йти з Львова
(А. Кащенко)
;
Війт зупинив страту, а порадившись із райцями, дарував Єронимові життя
(В. Винниченко)
;
Любила
[Роксолана]
чи ненавиділа того чоловіка – не знала й сама, але молила всіх богів, щоб дарували йому життя, щоб був він живий
(П. Загребельний)
;
б)
 
не вбивати, відпускати на волю тварин
.
Він тому ведмедю Дарував життя!
(Леся Українка)
;
в)
 
(чому)
давати змогу рости, існувати
.
І ось вона
[Хуррем]
йде по мертвому Стамбулу, і ніде нічого живого, .. тільки мертвий сплеск води в мармурових водограях, на плитах яких уперто повторюються слова Корану про те, що тільки вода всьому дарує життя
(П. Загребельний)
.