ДАР

, у, ч., уроч.

Те, що підносять, жертвують; подарунок

Дар Божий – вічне життя в Христі Ісусі, Господі нашім!

(Біблія. Пер. І. Огієнка)

;

Дар – не купля: не гудять, а хвалять

(прислів'я)

;

Коркішка держить на тарілці дари й зараз дарує Панасові хустку й кинджал

(І. Нечуй-Левицький)

;

Прийми ж мої пісні як дар малий Великої і вірної любові!

(В. Самійленко)

;

* У порівн.

Марійка взяла бамбук обома руками, як урочисто піднесений дар

(О. Гончар)

;

Я жив для тебе і тебе чекав, Як дар, як сон, як забуття, як мрію

(В. Стус)

Здібності, хист до чого-небудь; обдарування, талант

Обдарований незвичайними здібностями, величезною пам'яттю, бистрим і ясним розумом, він із тими вродженими дарами лучив велику пильність і працьовитість

(І. Франко)

;

Три дари відпущено було Шевченкові щедрою природою: дар співця, дар художника, дар письменника (поета й прозаїка)

(М. Рильський)

;

Анатолій відзначив, що вона володіє даром вільно підтримувати будь-яку розмову

(О. Гуреїв)

перев. мн., рел.-церк.

Хліб і вино, над якими відправляється церковне богослужіння

– Бачу, од нашої хати старий піп з дарами іде

(Марко Вовчок)

(1)

Дар (дари́) приро́ди

–

природні багатства, що їх використовує людина (про плоди, рибу, корисні копалини і т. ін.)

Ти везеш ці скромні дари природи

[кавуни й дині]

додому, щоб присмачити ними не зовсім солодке життя своїх ближніх

(О. Гончар)

;

Земля – найбагатший дар природи. Земля – це хліб і достаток

(С. Чорнобривець)

;

(2)

Дари́ Христо́ві <Святі́ Дари́>,

церк.

–

використовувані під час причастя прісний хліб і вино, що уособлюють тіло й кров Ісуса Христа

[

Старий християнин

Де тут диякон? Розступіться, браття! Несу дари Христові й чесний хліб!

(Леся Українка)

;

Тоді зійде чаша з глибини, крізь поверхню морозної смерті, в новий досвіт; відновляться дари Христові: для всіх, що грішні і не мають виправдання, крім молитви

(В. Барка)

;

Після щирої сповіді прихожан отець Володимир виносить Святі Дари і євангельська радість дійсно входить в серця вірян

(з газ.)

;

(3)

Дар мо́ви (сло́ва)

а)

здатність говорити взагалі

Найбільш вражінь

[вражень]

дістали ноги, і коли б вони мали дар слова, оповіли б багато. А то мовчать і болять

(М. Коцюбинський)

;

Йому скривило щелепу, пом'яло всього, а найгірше – він втратив дар мови

(О. Гончар)

;

Добриня теж був вражений красою дівчини, але ще дужче вразив його Ілля, що, здається, втратив дар мови

(В. Малик)

;

І вже знову повернувся до них

[братів]

дар мови, і, хоч язики в них запліталися так, що ледве ворушилися в ротах, вони спромоглися вже на розмову

(В. Нестайко)

;

б)

здатність красномовно говорити; красномовство

Виходить сухо, педантично, книжно... Здається, я на сей раз втеряла

[втратила]

всякий дар слова

(Леся Українка)

;

В тебе добрий дар слова, і йти б тобі вчитися на філософський факультет

(Валерій Шевчук)

○

Прино́сити / принести́ в дар

див.

прино́сити

◇

(4)

Бо́жий дар

–

талант, обдаровання

Божий дар ти маєш з неба Людям долю віщувати, Словом, піснею своєю Всіх до себе привертати

(М. Вороний)

;

Коли людина йде в гості, то, звичайно, і гостинці несе. І таке всяке смачне мені приносила

[Уляна],

що й не сказати... Одним словом, до куховарства у неї був дар Божий

(Ю. Логвин)

;

Наділена Божим даром образного бачення світу, Катерина Білокур самотужки оволоділа таїнами живопису

(із журн.)

;

Відрізни́ти Бо́жий дар від яє́чні

див.

відрізня́ти