ДА́ННИК

, а, ч., іст.

Той, хто сплачує данину (у 1 знач.)

Половина присутніх тут або була пограбована ним

[бандитом],

або стала його довічними данниками

(Ю. Смолич)

;

Гордий Рим і могутній цар-город Константинополь були данниками його, .. й влада Гатилова не мала ні краю ні межі

(І. Білик)

;

Останні данники хозар – в'ятичі сплачували данину Києву, але степ був відкритий печенігам

(з наук. літ.)