СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ДАВИ́ТИСЯ
, давлю́ся, да́вишся; мн. да́вляться; недок.
1
.
чим і без дод.
Їсти, важко ковтаючи їжу (від жадібності, відсутності апетиту і т. ін.)
.
Жінка кинула й дітям круг мамалиґи, і малеча опала її в кутку, мов горобці соняшник. Козаков довго дивився, як дітвора жадібно давиться гарячими глевтяками
(О. Гончар)
;
* Образно.
А “ненажера”
[молотарка]
тим часом не тільки не давилася, а ще більше .. дерла свого рота
(Панас Мирний)
;
// 
Задихатися, душитися
.
Сергеєв закурив сам і довго мовчав, давлячись димом
(В. Дрозд)
.
2
.
чим.
Їсти що-небудь малопоживне, одноманітне
.
В людей свято пройде святом, а в нас і на перший день черствим хлібом давитись прийдеться
(М. Хвильовий)
;
– А що б же .. ходив би
[Матюха]
обшарпаний, ячниками б давився та по-свинячому жив, як вони?!
(А. Головко)
;
– Книжки купують
[бідняки],
а самі картоплею давляться
(І. Багмут)
.
3
.
розм.
Позбавляти себе життя удушенням
.
[
Петро
:]
Такі мене гіркі думки взяли, така несамовита туга облягла мою душу – хоч давися! хоч топися!
(Панас Мирний)
;
// 
тільки наказ. сп., вульг.
Уживається як лайливе побажання
.
– Не дивись, а то з'їси. Ось на, давись! (Дає
[божевільна]
дулі і співає)
(Т. Шевченко)
;
– Хапайте, жеріть, давіться, вовчики-сіроманці! – в нестямі кричав Шурабуря
(Б. Антоненко-Давидович)
.
4
.
тільки недок.
Пас. до дави́ти 4–6
.
З пальця меду не добудешся, .. не давиться
(Номис)
.