СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ГУ́СТО
.
Присл. до густи́й.
При самій землі росте трава густо і усяке зілля
(Марко Вовчок)
;
Сніг падає густо, грубими латками
(О. Кобилянська)
;
В просторій, прибраній, потрушеній соломою, як на свято, хаті густо пахло розпареним прядивом
(А. Хорунжий)
;
Владо побачив, як вона густо почервоніла і нахилилася над столом
(М. Чабанівський)
;
В цю мить густо заревла сирена на теплоході
(В. Собко)
;
// 
у знач. пред.
Багато
.
Хоч у голові пусто, аби грошей густо
(прислів'я)
.