ГОДИ́ТИСЯ
2
, джу́ся, ди́шся, недок., діал.
1
. на що, у чому і без дод.
Давати згоду, погоджуватися з чиєю-небудь думкою, поділяти чийсь погляд
. – Ми вам
[селянам]
будемо казати одного за другим, із тих, що тут зголошено, а ви голосуйте, чи годитеся, чи ні(І. Франко)
;Я якось не зрозумів того місця, де Ви пишете, що не можете порозумітися з Мирним в справі видання його повісті: чи автор не годиться з Вами в дечому, чи Ви не маєте з ним зносин?
(М. Коцюбинський)
;З Романом не могла
[Стефанія]
наговоритися, головно про жіночу справу. Роман зовсім годився на її думки, а вона на його(О. Маковей)
;//
з чим, у чому.
Відповідати чому-небудь, узгоджуватися з чимсь
.Оповідачі часто один за одного нічого не знали, оповідання ж їх у найменших навіть дрібницях годилися
(Л. Мартович)
;Писав пан кореспондент, .. мало журячись тим, чи його опис дуже годився з дійсними подробицями
(М. Грушевський)
.2
. Приходити до згоди, миритися
. Як же нам тепер годитись, А чи битись, чи миритись?
(І. Манжура)
;Обі сестри ніколи не годились з собою, а від часу, як найстарша віддалась, відчужились ще більше
(О. Кобилянська)
.