ГО́ДНИЙ
, ГО́ДЕН, го́дна, го́дне, розм.
1
. Те саме, що гі́дний 1
. – Шкода мені вас, – жалує капітан, – ви хлопці годні
(Ю. Федькович)
;Щоб бути годним своєї коханої, .. я поклав собі зробитися великою людиною і накинувся на книжки
(М. Коцюбинський)
;Ділом істинним я доведу народу, Що годен імені народного слуги
(М. Бажан)
.2
. перев. із запереч. част.
не
.
Спроможний виконувати, робити що-небудь
. – До столярської роботи не приймають, там треба стояти, бігати, а я не годен
(І. Франко)
;Йти Юра не годний – він ледве переступає і припадає, навіть і сам не знає, на котру з ніг
(Ю. Смолич)
;Зір в інопланетників соколиний, він годен бачити крізь тьму!
(О. Гончар)
.Ніку́ди не годи́ться (не го́дний)
див.
годи́тися
1
.◇
(1)
Не го́ден [і] в слід ступи́ти
чий, кому
– набагато гірший порівняно з ким-небудь
.– Дон Руджієрі, якщо я нічим не обдарував вас, обдарувавши натомість багатьох, що не годні і в слід вам ступити, то се сталось не тому, що я не ціную вас
(М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо)
;Я все зроблю, щоб довести, що він не годен у його слід ступити
(з газ.)
.