◇
Відкри́то диви́тися / гля́нути у ві́чі
(1)
Гля́нув (подиви́вся, зи́ркнув і т. ін.), на́че (нена́че і т. ін.) п'ятака́ дав (подарува́в, ки́нув і т. ін.)
на кого
–
подивився непривітно, недоброзичливо, із злістю
.
Харитонів брат, диякон, глянув сердито на матушок, неначе п'ятака їм кинув
(І. Нечуй-Левицький)
;
– Він так зиркнув на мене, мов п'ятака подарував
(Ю. Збанацький)
;
(2)
Гля́нути недо́брим о́ком
на кого
–
за народними уявленнями – поглядом зашкодити, спричинити нещастя, принести кому-небудь горе, невдачу, хвороби і т. ін.; зурочити
.
– А чого така смутна? А що в тебе на думці? Оце, як води в рот набрала! Може, на тебе хто недобрим оком глянув?
(Марко Вовчок)
;
(3)
Гля́нути стра́хові (стра́ху́, небезпе́ці) у ві́чі
–
не побоятися, не злякатися чого-небудь
.
Ось, волочачи кайдани, .. проходять люди, забиті, залякані люди й не насмілюються звести очі на Хо, глянути страхові в вічі
(М. Коцюбинський)
;
Почували
[вітробалчани себе]
й кращими, й дужчими та відважнішими, гідними, як і вони
[Муха та Невкипілий],
сміливо, без страху глянути небезпеці в вічі
(А. Головко)
;
Диви́тися (гляді́ти) / подиви́тися (гля́нути) і́ншими очи́ма (рідше і́ншим о́ком)
Диви́тися / гля́нути пра́вді в о́чі (у ві́чі)
Диви́тися (зазира́ти, загляда́ти і т. ін.) / подиви́тися (гля́нути, зазирну́ти, загля́нути і т. ін.) сме́рті в о́чі (у ві́чі)
Диви́тися / подиви́тися (гля́нути) в ко́рінь
Диви́тися (позира́ти) / подиви́тися (гля́нути) во́вком
(4)
[І] вго́ру гля́нути ні́коли (нема́ коли́, нема́є ча́су і т. ін.)
кому і без дод.
–
хто-небудь постійно зайнятий якою-небудь роботою, справою, не має вільного часу
.
За тією клятою панською роботою світу не видно, вгору нема коли глянути
(С. Васильченко)
;
Учасники Великої Вітчизняної війни, які пропустили кілька років
[навчання],
– їм ніколи і вгору глянути, у них нема ні дня, ні ночі, треба надолужувати час
(Ю. Яновський)
;
За всю зиму Ілько Сторожук так і не вибрався жодного разу додому, бо такі курси – вгору ніколи глянути
(М. Зарудний)
;
(5)
[І] гля́нути ги́дко
–
Коли б вона була гарна, то мені не так було б жаль, а то ж така тобі погана, що й глянути гидко
(І. Нечуй-Левицький)
;
Розхристаний
[Карпо],
розперезаний, без чобіт – гидко глянути
(М.Коцюбинський)
;
(6)
Куди́ не глянь (не кинь)
:
І куди не глянь все було всипане росою, неначе жаринками, що вночі міняться і ворушаться над нами, тримаючися вітром на небі до самого ранку
(Т. Осьмачка)
;
б)
у всьому, зі всіх боків
.
І війська мав свого чимало, І грошиків таки бряжчало, Куди не кинь був Турн царьок
(І. Котляревський)
;
– Якось скинемось! Уже ж для такого дiла грiх не стягтися, бо воно таки справдi добре дiло буде, куди не глянь, – упевняв Зiнько
(Б. Грінченко)
;
Куди́ не кинь (не гля́неш, не оки́неш, не скинь і т. ін.) о́ком
(7)
Лю́бо о́ком гля́нути
–
дуже гарний, привабливий
.
По найновішому її
[хату]
поставив плану, З мансардою, з балконом на леваду, Зробив таку, що любо оком глянуть: Що від садка, що збоку, що з фасаду
(О. Підсуха)
;
Не дава́ти / не да́ти і вго́ру гля́нути
(8)
Хоч [би] одни́м о́ком гля́нути (подиви́тися)
на кого – що
–
уживається для вираження чиєї-небудь заповітної мрії побувати десь або зустрітися з кимсь
.
– Чи гляну я на ті гори коли-небудь хоч одним оком?
(Т. Шевченко)
;
Хотілося б мені хоч на одну хвилину в своє село, хоч одним оком подивитися на його
[на нього]
(Панас Мирний)
;
Всі вже забули рідну стріху, .. тільки мене тягнуло додому.., хоч би одним оком глянути на ту леваду
(М. Лазорський)
;
Як (мов, ні́би і т. ін.) у во́ду диви́тися / гля́нути