ГИДКИ́Й
, а́, е́.
1
. Такий, що викликає неприємне, гидливе відчуття (виглядом, смаком і т. ін.); бридкий, огидний
. Василина глянула на його й одвернулась. Мошицький був такий гидкий для неї, що вона аж іздригнулась
(І. Нечуй-Левицький)
;– Хочу їсти, тьотю, але не можу! Фу! – сьорбнувши гидкої юшки, морщилася Олечка
(А. Хижняк)
.2
. Мерзенний, паскудний, підлий
. Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних!.. Я хочу ними кидать і влучать В серця катів і зрадників гидких
(О. Олесь)
;О, який він гидкий, той бай! Він хотів отруїти Гаріфуліна, як вовка
(О. Донченко)
.3
. розм.
Те саме, що непристо́йний.
Слухаючи те гидке оповідання, Сусанна Уласівна ледве дихала од гніву
(І. Нечуй-Левицький)
;Івасеві прикро робилося, коли слухав таких проклять і різних гидких слів
(І. Франко)
.