ГАЛУ́ЗЗЯ

, я, с.

Збірн. до галу́за.

Потягає вогкий вітер по саду та стрясає сухе листя з галуззя

(І. Франко)

;

Настала осінь, облетіло з деревини листя, калина світила голим галуззям

(А. Чайковський)

;

Ходила до річки сухого галуззя на топливо назбирати й наткнулася у верболозі на людину

(В. Козаченко)

;

* Образно.

[Ісус Христос]

Виноградина, ви галуззя! Хто в Мені перебуває, а Я в ньому, той рясно зароджує, бо без Мене нічого чинити не можете ви

(Біблія. Пер. І. Огієнка)