ВОРУХНУ́ТИСЯ
, ну́ся, не́шся, док.
Однокр. до воруши́тися.
Не зна
[знає]
Марко, як в колисці Часом серед ночі Прокинеться, ворухнеться, – То вона вже скочить(Т. Шевченко)
;Ворухнулася в своїм таборі сонна монгольська сила, заверещали вартові, загомоніли начальники
(І. Франко)
;Очі
[Марії]
чорні німо дивились на Давида і винувато, і радісно. Враз ворухнувся в них острах(А. Головко)
;Жоден м'яз не ворухнувся на обличчі Ганжі. Виходив під конвоєм – навіть не глянув на Володьку
(А. Дімаров)
.◇
(1)
Ворухну́тися в се́рці (в душі́)
– з'явитися (про почуття)
.Лист затріпотiв у руках Орисi, щось гаряче ворухнулося в серцi, сповнило вiдрадою груди i теплими самоцвiтами зросило очi
(М. Старицький)
;[
Юда
:]
Досада уперше ворухнулась в мене в серці супроти нього – я її стлумив(Леся Українка)
;Глибоко в душі ворухнулася іскорка радості
(Є. Доломан)
;– А він що, помер? – лихе передчуття ворухнулося в душі
(Г. Колісник)
.