СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВОРОТО́К
, тка́, ч.
Планка з двома ручками для обертання й підтримування різальних ручних інструментів (розверток, свердел і т. ін.)
.
І все мені завод невпинно цокотить, і вороток скрипить
(В. Сосюра)
;
При ручному розвірчуванні розвертка приводиться в дію за допомогою воротка
(з навч. літ.)
.