СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВОЗНЕСТИ́
ВОЗНО́СИТИ
, о́шу, о́сиш, недок., ВОЗНЕСТИ́, несу́, несе́ш, док., кого, що, книжн.
1
.
Переміщувати кого-, що-небудь знизу вгору, піднімати вгору; підносити (у 5 знач.)
.
Навіть його, Мирона, простого смертного, від одного погляду на широченний Дніпро, безмежні квартали Лівобережжя ніби якась невидима сила возносила над землею, вивищувала до монументальної постаті великого Київського князя
(Г. Тарасюк)
;
Заповзявся він
[Василь Кир]
на мене. Грозить таке
[зробити]
.., щоб аж у небо мене вознесло. Вгору летіти – сяк-так, а вниз падати?
(Григорій Тютюнник)
.
2
.
перен.
Підносити над іншими, ставити кого-небудь в особливе становище; звеличувати, прославляти
.
Всоте твориться диво: трепетні руки звуків, збратані в унісон .. возносять із моїм серцем опечалений гімн буття
(І. Калинець)
;
Тепер хвалу вознесемо ми Богу, Прославимо Його за перемогу, Що Київ наш од згуби захистив...
(І. Кочерга)
;
Все життя він шукав в собі Бога на землі, якого міг би вознести на людське небо .. Чому ж не спробував подвигнути в проводирі самого себе?
(Ю. Мушкетик)
;
Восхвалімо Того, в Чиє ім'я ми зібралися, вознесімо Йому шану і здаймося на Нього в нуждах наших, уповаючи, що Він вислухає нас
(М. Лукаш, пер. з тв. Д. Боккаччо)
.
3
.
перен., що, уроч.
Звертатися до Бога з проханням, потребою
.
– Вам, браття, буду віщою жрицею. Стану біля вівтаря богів ваших, щоб з димом кадила та офір возносити й молитву свою
(Н. Королева)
;
Хто може визнавати ворогом того, з ким возносить єдиний голос до Бога?
(В. Багірова)
;
Ввійшовши в олтар, упав
[о. Мельхіседек]
на коліна перед престолом і возніс теплу молитву до Господа
(М. Старицький)
.