ВЛІ́ЗЛИВИЙ
(УЛІ́ЗЛИВИЙ), а, е.
1
. Який любить скрізь влізти, настирливо скрізь лізе
. Була одна білоголова вівця, та така влізлива, що жодній сіянці не дарувала
(В. Стефаник)
;В недобудованій, на дві половини, хаті Тодоха вже сидів улізливий комірник Мирон Шавула, який завжди першим у селі дізнавався про родини й вмерлини, щастя і горе
(М. Стельмах)
.2
. Уїдливий, набридливий, настирливий
. В її роздражненім умі засіла тота догадка, мов влізлива оса, і знов почала вона мучитись і тривожитись
(І. Франко)
;Як тільки зачали занадто його
[Славка]
непокоїти думки, як тільки почув над вухами те влізливе, докучне гудіння – “невільник, невільник!”, то зараз шептав: “Отже страчуся так, як Гринько!”(Л. Мартович)
;Іван стоїть посеред кімнати .. Йому не виходить з голови влізлива думка, що тут уже край його мріям, край його замислам
(А. Крушельницький)
; * Образно.
Під кінець вечора я подумав, що, може, й справді варто полюбити цю панну – тоді .. заживу я, як усі люди, тобто влаштую гніздо, .. обмурую його довкіл, захищаючись од влізливого світу, буде тоді мені затишно й тепло
(Валерій Шевчук)
.