СЛОВНИК УКРАЇНСЬКОЇ МОВИ ONLINE. ТОМИ 1-15 (А-П'ЯТЬ)
?
ВІТЕ́ЦЬ
, тця́, ч., діал.
Те саме, що оте́ць.
Може бути, що ти не можеш до нас пристати, так я кину вітця і матір, відречуся багатства і піду за тобою на край світу
(А. Чайковський)
;
– Чим сушиш голову, дівко, – обертається на мить і знову править кіньми вітець її. – Про інше думай і дбай: аби не загубилася в цьому велелюдді
(Д. Міщенко)
;
В мене нема ні вітця, ні матері, ні брата, ні мужа, котрі би мене проводжали...
(О. Кобилянська)
;
Син його
[Всеволода]
Мономах ставав славніший за власного вітця
(П. Загребельний)
;
Отець Йосип став навколішки перед образом Христа в терновій плетениці й, заломлюючи в розпуці руки, заволав: – Сину Божий! Ти просив у Гефсиманському саду Небесного Вітця, щоб чаша гіркої цикути обминула Тебе
(Б. Антоненко-Давидович)
;
Все те має початок від дерев і трав, бо й тварі і люди живляться зеленню, а бере вона соки від Землі-Матері, а огонь – від Вітця, Яр-Дива
(О. Бердник)
.