ВІДРО́ДЖЕННЯ

, я, с.

Відновлення, розвиток чого-небудь після занепаду

Всі дерева, квіти, трави повторюють собі свій річний цикл умирання, весіннього відродження, літнього розквіту, осіннього прив'ядання, потім знову відродження

(А. Іщук)

;

Розквіт, піднесення чого-небудь

– Розходимось ми різними шляхами, розлучаємось, навіки злучені одною ідеєю .. відродження нашої країни...

(М. Коцюбинський)

;

Мій ювілей збігся із святом 100-літнього ювілею відродження української літератури

(І. Франко)

;

Прояви тодішнього українського відродження в Росії наповняли сю галицьку молодіж радістю і надією

(М. Грушевський)

;

Я твердо знаю, що щастя моєї нації, її відродження можливе лишень через індустріалізацію країни

(М. Хвильовий)

;

Відновлення, відбудова чого-небудь зруйнованого, знищеного

Донецькі гірники з безприкладним героїзмом боролись за відродження рідних шахт

(з газ.)

(з великої літери).

Період розквіту, піднесення наук, мистецтва, літератури в ряді країн Європи, що внаслідок зародження капіталізму прийшов у XIV–XVI ст. на зміну Середньовіччю; Ренесанс.

Найхарактерніші риси культури Відродження, антифеодальної в своїй основі, – світський характер, гуманістичний світогляд, звернення до античної культурної спадщини, ніби “відродження” її (звідси назва “Відродження”)

(з наук. літ.)

;

Мікеланджело – один із найяскравіших діячів епохи Відродження

(з наук. літ.)

;

Архітектурний стиль цієї епохи

Просто перед ним здіймався королівський замок з невеликою вежею в стилі італійського Відродження

(З. Тулуб)

бібл.

Дія за знач. відро́джувати 4

Він

[Ісус Христос]

нас спас не з діл праведності, що ми їх учинили були, а з Своєї милості через купіль відродження й обновлення Духом Святим

(Біблія. Пер. І. Огієнка)

фізл.

Відновлення організмом утрачених або ушкоджених частин тіла, органів, тканин і т. ін

Медицина вже не раз доводила можливість регенерації, тобто відродження кісток

(Л. Дмитерко)