ВІДКО́ЛИ
.
1
. присл.
З якого часу
. – Відколи це ви, колего, почали добачати користь у нашій праці?
(М. Коцюбинський)
;– Відколи це ти таким розумним став?
(Григорій Тютюнник)
;– Це відколи? – Артур вдав занепокоєння. – Відтепер, – гордо сказала вона
(Ю. Андрухович)
.2
. присл., рідко.
З якої вже пори, з якого вже часу; давно
. – Он вечеря вже готова ще одколи, а вас нікого нема!
(Марко Вовчок)
;– Відколи пашпорта не переміняв!! – не випускаючи з рук паперу, дивувався голова
(Панас Мирний)
.3
. спол.
Уживається на початку підрядного обставинного речення часу при вказуванні на дію, від якої починається дія, виражена в головному реченні; з того часу як
. Відколи Зоня з Юзею перейшли на “ти”, у їх приязні непомітно, але хутко сталася зміна
(Леся Українка)
;Одколи приїхала з Києва Мар'яна, у тихому закутку як рої загули
(С. Васильченко)
;Минуло два дні, відколи серед пустинної тундри став мисливський намет
(М. Трублаїні)
.