ВІДКЛИ́КАТИ

див.

відклика́ти

ВІДКЛИКА́ТИ

, а́ю, а́єш, недок., ВІДКЛИ́КАТИ, и́чу, и́чеш, діал. ВІДКЛИ́КНУТИ, ну, неш, док.

кого.

Кличучи, звертаючись до когось, просити відійти куди-небудь.

Багіров відкликає Ясногорську вбік і, блискаючи темними іскрами косих очиць, говорить із зворушливою таємничістю

(О. Гончар)

;

Дядько Тарас раптом одкликав тьотю Мотю, по секрету їй: – А ти роззуй очі та прочитай ось це

(М. Куліш)

;

Роман Петрович .. закружляв навколо, вигадуючи якийсь привід, щоб відкликати дівчину, та нічого путящого в голову не лізло

(В. Козаченко)

кого, що.

Змушувати, спонукати когось покидати місце призначення, припиняти виконання певних обов'язків

– Командування я передаю контр-адміралу Багрову. Мене відкликає Ставка на інший фронт, – твердо і ясно вимовив командуючий

(В. Кучер)

;

Верховна Рада України обирає зі свого складу Голову Верховної Ради України, Першого заступника і заступника Голови Верховної Ради України та відкликає їх

(з мови документів)

;

Геодезичну експедицію з порогів терміново одкликали й послали до села Верхатова на Ангарі

(М. Трублаїні)

;

що.

Скасовувати попередньо дане розпорядження, наказ, зізнання і т. ін.

– Я відкликаю свою пропозицію, – озвався Жих. – Але не тільки тому, що вона не має підтримки серед більшості братів та сестер

(О. Авраменко)

;

– Пощо? – спитала мати. – Оправдати твою матір? Залиши це. Я свого слова не відкличу

(О. Кобилянська)

;

Ані Іскра, ні Кочубей білого не назвуть чорним і зізнань своїх не відкличуть

(Б. Лепкий)

;

Мати і батько дитини мають право відкликати свою згоду на усиновлення

(з мови документів)

що, діал.

Повертати до попереднього стану

– Пану смерть твоя не вчинить пільги, А твоє життя пропало марно. Схаменись, дівчино необачна, Відійди, ще можеш все відкликать

(І. Франко)

діал.

Те саме, що відклика́тися 1

– Ти що там, хлопче? – спитав я, усміхаючись, і доторкнувся капелюха. – Я дивлюсь на світ і їм груші! – відкликнув дзвінко-весело

(О. Кобилянська)